Останнім часом аеророзвідка пріоритетна ціль для росіян, тому, що пілоти наносять ворогу великі втрати. Але й самі аеророзвідникі постійно перебувають в небезпеці.

Пілотна рота "Фаворит", в якої я побувала в гостях, працює наразі на Запорізькому напрямку. До цього хлопці вже побували і на Донеччині і на Харківщині.

Обов’язково зіб’ю вертоліт

Ударному пілоту Данілу наразі 23 роки, в армію він пішов добровільно в 20 років.

"В 20 пішов до армії, в 22 одружився, в 25 планую дітей. Треба жити", - каже Даніл.

На рахунку в хлопця вже багато знищенних автівок, танків, мотолиг, укриттів і живої сили противника. Як каже хлопець: "кожного дня гине якийсь підар". Але

найбільша мрія, а точніше ціль в Даніла знищити вертоліт. "Це не мрія, це реальність. Наші хлопці з СБУ збили гелікоптер. Наша ФПВ залетіла йому в хвості і він згорів. І я це обов’язково зроблю", - каже військовий.

Хлопець хвалиться своїм колективом, який злагоджено працює та завжди один одного підтримує. Я питаю, чи не шкодує він, що найкращі роки свого життя втрачає в окопах, під постійними обстрілами, в той час коли міг спокійно спати вдома та відпочивати.

"Мені нема про що шкодувати. Я кожного дня роблю щось, що наближає нашу перемогу. Шкодувати будуть ухилянти, які в цей час просто відсиділись. Що вони будуть казати своїм дітям? Хто вони ?  Ось недавно було свято Незалежності. А що вони зробили для цієї незалежності?", - відповідає Даніл.

Спочатку ходили по 15, а тепер по одному бігають

Напарник Даніла Дмитро пішов в ВСУ теж добровольцем на початку 22 року.

"В мене товариш з Бучі, дядько з Сум. Вони мені коли розповідали, що коїть рсня, я зрозумів, що маю зробити все, щоб це зупинити", - розповідає Дмитро. До війни чоловік працював транспортним директором і після перемоги планує повернутися до спеціальності. Сім'я чоловіка підтримує, але щоб зберегти їх спокій він трохи обманює, каже дітям, що працює в штабі.

На моє питання, чого більше за все не вистачає на фронті, сміється і каже, що унітазу.  А саме важке це звісно втрачати друзів.

"Звісно найважче це втрачати людей. На війні все хорошо, тільки тебе та твоїх хлопців кожного дня можуть вбити. А ще я аллергик. Коли працюємо з бліндажу - то для мене смерть. Пил, щось квітне постійно. Я дихати не можу, не можу працювати. Іноді доводиться навіть змінювати локації", - розповідає Дмитро.

До того як стати пілотом, чоловік встиг побувати штурмовиком.

“Я пам’ятаю, як в 22 му році наді мною завис дрон. Я висадив в нього три обойми, але не знищив. Він просто не влучив. Було дуже страшно. Я гадав, що вже все. А тепер ми їх так. На деяких напрямках противник спочатку ходив по 15 чоловік, після наших дронів по 5, потім по 3. А потім по одному бігали. Ударні дрони дуже сильна демотивація противника, головне, щоб їх вистачало”, - розповідає Дмитро.

Страх, як вогник, треба щоб він підігрівав, а не обпік

Третій в екіпажі Сергій вступив до лав ЗСУ теж добровільно, але трохи пізніше інших хлопців. В Сергія була відстрочка через отриманні під час теракту травми. Народився та виріс військовий в Сєвєродонецьку, але завжди був патріотично налаштований. В 15 році на марші в Харкові, його та інших хлопців сепаратисти підірвали гранатою. Двоє загинуло, Сергій отримав травму.

Чоловік єдиний утримувач сім'ї. Батьки пенсіонери, а дівчина дуже хвора. Але це не змінило його рішення йти до армії.

Як каже Сергій кохана дуже важко переживала спочатку його рішення.

"Я з нею розмовляв, пояснював, що це просто такий етап, який треба нам разом пережити. Наразі вона мене цілком підтримує", - каже Сергій.

Командир роти Тарас пішов на війну теж добровільно і теж в 22 році. Чоловік в минулому чемпіон по боротьбі в Україні, майстер спорту. Вдома Тараса чекають двоє дітей та дружина.

"Важко довго без ротацій. Коли постійно на нулі немає часу навіть на  ремонт автівки, пошук  деталей. Важко після відпустки попрощатись з родиною. Діти плачуть, не розуміють чому батько йде", - розповідає Тарас.

На моє питання чи не страшно, відповідає, що страшно всім.

"Страх як вогник, треба, щоб він підігрівав, а не обпік", - каже чоловік.

З хлопцями провела я весь день. Не дивлячись на обставини, чоловіки багато жартують та сміються. Згадують, як важко взимку, коли замерзають пальці і ти навіть не можеш керувати дроном.

Згадують, як гріли руки та ноги над окопними свічками і просто не могли їх потім відмити. Як гріли планшет, щоб він працював.

Як раділи кожному знищеному окупанту.

 Кажуть що таке життя важкувато, але значно краще, ніж в ухилянтів.

"Я б таке життя не хотів, прятатись, бояться вийти на вулицю", - каже Дмитро.

По мере приближения мероприятия стоит подумать о том, как детали костюмов персонажей повлияют на общий образ. В течение долгого дня на конвенции разумно сбалансировать детали, связанные с костюмами для косплея по аниме, с требованиями к уходу и хранению. Чтобы заранее ознакомиться с деталями, касающимися термостойких париков для косплея, полезной отправной точкой для практической подготовки станет короткие парики для косплея для выразительной укладки персонажа. До завершения подготовки сбалансированный обзор деталей, касающихся аксессуаров для косплея, может обеспечить как удобство, так и комфорт.

"А я коли чую вертушки, в мене в душі все перевертається. Я все таки її знищу",- каже Даніл.

І я впевнена, що знищить.